Французькими вченими з лабораторії Люка Монтаньє 18 червня 1983 р. було виявлено вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), що викликає синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Уже минуло 17 років з моменту появи хвороби в Україні. Не зважаючи на те, що протягом цих років виділялося багато коштів на боротьбу з вірусом, спеціалістам так і не вдалося знайти надійні засоби профілактики, так само, як і ліків від смертельного захворювання. Проте не можна сказати, що зусилля найкращих наукових та клінічних колективів не дали результатів. З винаходом антиретровірусних препаратів вдалося продовжити тривалість життя ВІЛ-позитивних практично на необмежений термін. Впровадження точних методів діагностики дозволило поставити під контроль поширення вірусу в шпитальних умовах – при переливанні крові та її компонентів, операціях та ін'єкціях.
За останні роки українські ЗМІ виявили значну зацікавленість до висвітлення проблеми епідемії ВІЛ/СНІДу і досягли в цьому певних успіхів. Загальнонаціональні, регіональні, місцеві, районні ЗМІ приділяють увагу цій проблемі. Останнім часом у виданнях усе більше з'являється матеріалів, що стосуються висвітлення проблеми ВІЛ/СНІДу. Це є великим досягненням, адже як можна непоінформувати суспільство про хворобу, яка може зупинити розвиток людства? Отож, велика кількість публікацій, присвячених хворобі ВІЛ/СНІДу, є нині масштабним здобутком.
16 травня – День пам'яті померлих від СНІДу, 20 червня – День боротьби з наркоманією, 1 грудня – День боротьби зі СНІДом стали датами, коли кожне видання розміщує на перших сторінках публікації, присвячені проблемі ВІЛ/СНІДу. Діяльність ЗМІ у висвітленні ВІЛ/СНІДу є цінною тим, що для більшості українців – це єдина можливість дізнатися про хворобу і застерегтися від неї. Для багатьох громадян бути ВІЛ-позитивним – це означає бути поза соціумом, ВІЛ-позитивний – це не людина, її треба остерігатися, вона не може жити серед здорових людей. Завдання ЗМІ – зламати цей стереотип, донести до кожного, що ВІЛ-позитивні – це такі самі люди, які мають право на життя, яких не треба боятися. Зараз в Україні засновується все більше програм, присвячених боротьбі з ВІЛ/СНІДом, які не залишаються поза увагою ЗМІ. В Україні існує ВБО "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, метою якої є лобіювання та адвокатування прав людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, формування толерантного ставлення суспільства до них. Для реалізації завдань цієї організації за підтримки Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні в рамках програми Глобального фонду "Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні" проводилося опитування людей ВІЛ- інфікованих, результати якого були опубліковані в українських ЗМІ. Незалежні видання опублікували результати опитування. Основною метою цього дослідження було: 1) зібрати кількісну інформацію щодо обізнаності ЛЖВ з їхніми правами та пільгами; 2) дослідити ставлення різних соціальних груп до ЛЖВ; 3) виявити випадки порушення прав ЛЖВ. Під час опитування люди були об'єднані в три групи за рівнем поширеності ВІЛ: 1) міста, в яких зареєстровано менше, ніж 500 ВІЛ-позитивних людей (Знам'янка, Кіровоград, Херсон, Житомир, Чернівці); 2) міста, у яких зареєстровано від 500 до 2000 випадків ВІЛ-інфекції (Черкаси, Чернігів, Харків, Павлоград, Полтава); 3) міста, де зареєстровано понад 2000 ВІЛ-інфікованих осіб (Донецьк, Кривий Ріг, Сімферополь, Одеса, Миколаїв, Київ). На запитання “Чи ознайомлені ви з Законом України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту людини (СНІД) та соціальний захист населення?” лише 7 % опитаних відповіли, що добре знають всі або майже всі положення цього закону, 6 % – знають деякі положення закону, 20 % – чули про такий закон, але не знають його змісту, 38 % – нічого не чули про такий закон, 29 % – відповіли: "Важко сказати/ не знаю". Як показали результати дослідження, знання цього Закону є досить низьким серед опитаних ЛЖВ. На запитання "Як ви ставитеся до цього закону? 22 % опитаних відповіли цілком позитивно; 33 % – скоріше позитивно (закон потребує невеликих змін); 10 % – скоріше негативно (закон потребує суттєвих змін); 2 % – цілком негативно; 26 % – відповіли, що їм важко сказати. Щодо користування ВІЛ-позитивною людиною пільгами більшість опитаних зазначили, що не знають про існування таких пільг і ніколи ними не користувалися. До таких пільг належать: відшкодування витрат, пов'язаних з обмеженням прав, що мало місце внаслідок розголошення інформації про факт зараження ВІЛ; безкоштовне надання медикаментів, потрібних для лікування будь-якого наявного захворювання; отримання предметів особистої профілактики та психосоціальна допомога; безкоштовний проїзд до місця лікування та назад за рахунок медичного закладу, що видав направлення на лікування; користування окремою кімнатою. На запитання “Чи порушуються ваші права у результаті вашого ВІЛ-статусу?” 58,5 % респондентів відповіли, що їхні права порушуються. ВІЛ-позитивні наголосили на тому, що найчастіше порушується право конфіденційності діагнозу, так відповіло 69,9 % опитаних. Право на працевлаштування та навчання порушується у 33,3 % опитаних. Не отримують належної медичної допомоги 68,8 % респондентів. Звичайно, в опитуванні торкнулися і такого питання: Чи повідомили ви кому-небудь про свій ВІЛ-позитивний статус? 34 % респондентів відповіли, що вони нікому не повідомляли про свій статус. 25 % – повідомили про свій статус тільки рідним та близьким. Інші сказали, що не приховують свій статус і готові говорити про нього публічно. На перший погляд, може здатися, що це "сухі" цифри, проте це не так. Варто задуматися, що ці цифри – це реальні люди. Отже, зважаючи на ситуацію зі СНІДом, що склалася в Україні, пріоритетною в державі має бути політика, спрямована на розвиток інформаційної обізнаності населення щодо проблем ВІЛ/СНІДу та досягнення відповідної медичної та соціальної культури суспільства. Через ЗМІ треба донести до молоді та інших соціальних груп з підвищеним ризиком зараження ВІЛ-інфекцією інформацію про необхідність використання профілактичних заходів. Такими шляхами донесення є: поява в соціальній рекламі в межах кампанії ЗМІ інформації, присвяченої профілактиці ВІЛ-інфекції, а також пом'якшення упередженого ставлення та зменшення дискримінації людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом; надання відомостей про спеціальні заходи (конференції, семінари, наради) з метою просвіти населення і привернення уваги до проблеми ВІЛ/СНІДу; підготовка спеціальних видань, в яких висвітлюються проблеми ВІЛ/СНІДу. Важливим моментом у вирішенні ситуації може стати залучення публічних людей засобами масової інформації, які займають активну публічну позицію в боротьбі з забобонами стосовно ВІЛ-позитивних людей та їх дискримінації. Якщо у такий спосіб вдасться показати людям реальну картину на простому і зрозумілому для всіх рівні, розвінчати всі жахи та протидіяти негативному ставленню до ВІЛ-позитивних, яких сьогодні сприймають як прокажених, – це вже буде великий крок до вирішення проблеми . На сьогодні у ЗМІ є великий шанс зробити значний внесок для боротьби з ВІЛ/СНІДом. Необхідно об'єднатися для боротьби зі стрімким поширенням епідемії, створивши єдину програму, завданням якої буде повсякденне інформування населення про ВІЛ/СНІД. Кожний громадянин через ЗМІ повинен знати все про хворобу.
Нині дуже важливо для українських ЗМІ показати, наскільки складна, перемінна та багатогранна проблема ВІЛ/СНІДу в усіх її виявах, наскільки в ній, як у дзеркалі, відбиваються політичні, економічні, наукові, соціальні, етичні проблеми, що хвилюють як суспільство в цілому, так і окрему особистість. Стосовно епідемії ВІЛ/СНІДу доречно застосувати такий вислів Альберта Енштейна про те, що проблему неможливо вирішити на тому рівні свідомості, на якому вона була створена. Дослідження вірусу імунодефіциту, розробка ліків та вакцини розширили межі біомедичної науки, а потреба в ефективній профілактиці змусила відкрито поглянути на питання, обговорення яких часто намагаються уникнути: сексуальність, наркотики, проституція. Важко не помітити, що відбулися зміни за останні роки в тематиці матеріалів, у баченні різних аспектів проблеми та шляхів її вирішення. З іншого боку, на жаль, ще залишилися такі вислови в ЗМІ, як "чума ХХ століття", "групи ризику" – стереотипи десятилітньої давності.
Проблема ВІЛ/СНІДу надає широке поле діяльності для журналістів, адже питання, пов'язані з висвітленням ВІЛ/СНІДу, є багатогранними та актуальними. Крім того, інформація такого характеру дуже швидко старіє і відновлюється, майже кожний день приносить новини – як добрі, так і погані.
Однак повернемося до реальної ситуації, що склалася у світі. Як не прикро, масштаби епідемії ВІЛ/СНІДу продовжують зростати. Порівнянно з минулими роками кількість нових випадків інфікування нині зросла на 4,9 млн. людей, а кількість померлих від СНІДу – на 3,1 млн. осіб. Від захворювань, що є супутниками СНІДу, кожного дня помирає 8 тис. людей. За оцінками, на грудень 2005 р. у світі зі СНІДом живе 42 млн. осіб. Зараз жінки становлять трохи менше половини ВІЛ-позитивних. Подібне зростання масштабів фемінізації епідемії є відображенням тієї парадоксальної ситуації, з якою зіткнулися жінки та дівчата: вони більше схильні до інфікування ВІЛ, хоча менш ймовірно, що їх поведінка буде пов'язана з високим ступенем ризику на відміну від їх партнерів-чоловіків. Крім того, епідемія частіше вражає підлітків та молодь: майже половина нових випадків інфікування припадає саме на цю вікову категорію. За статистичними даними, з ВІЛ/СНІДом живе 2,5 млн. дітей віком до 15 років. Більшість – це діти, яким ВІЛ-інфекція передалася ще до їхнього народження. Наслідки ВІЛ/СНІДу для дітей є найдраматичнішими. У загальносвітовому розмаху сьогодні від СНІДу помирає 5 % дітей віком до 5 років, а в країнах, де епідемія набула особливо значного масштабу, цей показник може досягати 50 %. СНІД вже забрав життя 15 млн. дітей. У той самий час міліони дітей живуть у сім'ях, де хворий один з батьків. На сьогодні молодь становить найбільшу частку ВІЛ-інфікованих людей. А це означає, що хвороба прогресує і є загрозою для розвитку людства.
Аналіз дослідження дозволяє стверджувати, що для вітчизняних журналістів необхідно поставити перед собою мету, висвітлювати проблему ВІЛ/СНІД коректно та ефективно, щоб матеріали стосовно захворювання допомагали вирішенню проблеми. ЗМІ повинні торкнутися таких важливих аспектів у висвітлюванні проблеми ВІЛ/СНІДу, як скасування розповсюдження хибних розумінь стосовно лікування та терапії при ВІЛ/СНІДі, а також питань прав людини. Необхідно звернутися до законодавчої бази, до випадків порушення прав людини в контексті ВІЛ/ СНІДу, а також до безпосередньої ролі ЗМІ в порушенні та захисті прав ЛЖВ. Варто детально розглянути найбільш розповсюджені помилки, яких припускаються журналісти при висвітленні ситуацій з порушенням прав ВІЛ-позитивних. Особливу увагу слід приділити розгляду питання про відповідальність ЗМІ та їх працівників за порушення морального характеру, яких представники ЗМІ найчастіше припускаються, публікуючи матеріали про ВІЛ/СНІД. Отже, кожному, хто починає працювати над висвітленням проблеми ВІЛ /СНІД, слід пам'ятати про журналістську етику і соціальну відповідальність. Тут йдеться про неприпустимість дискримінації людей, що живуть з ВІЛом. Для ефективнішого процесу роботи в напрямі висвітлення проблеми ВІЛ/СНІДу необхідно залучати державні, суспільні та інші організації як основне джерело інформації для журналістів. Саме таке об'єднання в роботі може допомогти створенню ідеального журналістського матеріалу з проблеми ВІЛ/СНІДу .
Усвідомлюючи той факт, що ЗМІ – це головне джерело відомостей про ВІЛ/СНІД для більшості людей, різні організації та програми виділяють роботу зі ЗМІ в самостійний напрям своєї діяльності. Активно співпрацюючи з журналістами телебачення, радіо та преси, організації допомагають ЗМІ в створенні актуальних, цікавих та достовірних матеріалів про ВІЛ/СНІД. Методи, які використовуються, – це круглі столи та інформаційні зустрічі для журналістів, сприяння в пошуку матеріалів та організація інтерв'ю, участь в телевізійних та радіопрограмах та допомога в їх створенні.
Важливо створити команду спеціалістів різного спрямування, що дозволить проводити рекламні кампанії від розроблення дизайну до розміщення, а також використовувати весь діапазон піар-методів. Ця команда має бути відкрита до співпраці з різними державними, приватними, суспільними та міжнародними організаціями для всебічного висвітлення проблеми ВІЛ/СНІДу в ЗМІ.
Боротьба з ВІЛ/СНІДом є однією з головних цілей у сфері розвитку,сформованих в Декларації тисячоліття. Держави-члени ООН, включаючи і Україну, взяли на себе зобов'язання зупинити до 2015 р. розповсюдження ВІЛ/СНІДу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий